принципові думки щодо Ю.В. Тимошенко

 https://youtu.be/s8GBWYULeCk

 

Хоча до виборів ще рік, та більшість народу не тільки не визначилися, кого підтримувати, а ще й не замислюються над цим питанням, варто занотувати певні принципові думки щодо Ю.В. Тимошенко:

 

1) Це не нове обличчя у політиці, вона – виходець з комсомолу, яка заробила статки у 90х під орудою першого засудженого у США корупціонера Лазаренка, та сягнула найвищого щабля влади в Україні двічі протягом 2000х.

 

2) Її дії не мають не тільки ознак повторюваності, ба й навіть закінченості, тобто є або випадковими, або ж – незалежними від виконавця. Найбільшим досягненням Тимошенко на благо України під керівництвом Кучми були сховища газу, але встановити “лічильники” на кордоні з РФ вона не спромоглася. Під час боротьби за повернення власності вкраденої олігархами, під орудою Ющенка, Юлія довела до повторної приватизації КриворіжСталь, яку викупили набагато дорожче Arcelor-Mittal, утім вже зараз це досягнення перевершено.

 

3) Перші 2 пункти мають бути достатніми для незангажованих читачів, утім існує цілий культ “білосердечників”, майже як в колишньої Деві-Христос, тож варто заглибитись у аналіз аби знайти корінь профнепридатності ЮВТ!

 

4) Чому Юля має реноме “жертви” переслідувань? Перш за усе, в Україні бракує незалежних ЗМІ та, відповідно, усталених правил політичної репутації, отже у нашій ополонці усі розступаються перед тим, що не потопає, доки не перекрито джерела фінансування. Політична смерть у США надходить то кожного, хто програв президентську кампанію: це найвища відповідальність перед партією, отже за втрачені ресурси не дарують другого шансу, Юля ж вдруге сплатила за помилки не тільки посадою, але й позбавленням волі. Чи варто було б зупинитися ще після “ширки”з ПР? Чи не було достатньо зриву перемовин із НАТО та Газпромом, обидвома стратегічними напрямками, які навіть Кучма розрулював протягом 8 років? Схоже, що народ не простив її брехні під час економічної кризи 2008-2009, що й неминуче призвело до переваги її негативного рейтингу над таким в Януковича. Власне, ніхто ще й не знав, як Тимошенко водночас секретно виступатиме за здачу Криму, та офіційно збиратиме власне “оповчення” – практику двурушництва, яке не пасуватиме колись фаховій доповідачці на чисельних ТБ-передачах та зустрічах. Де поділися графіки та розрахунки, якими вона раніше прославилася? Отже, Юля перетворилась на ідеального спаринг-партнера для підняття рейтингу будь-якого опонента. Вона вже опинилась у постійній опозиції до будь-кого, крім колишньої Партії Регіонів. Незагрозлива лузерша, на кшалт Жириновського, яка не встигла перетворитися навіть на політув’язнену.

 

5) Утім, Юля встигла виплекати цілу генерацію другорядних політиків, на кшталт Турчинова, або Шкіля. Перший – переступив через неї, а другий – загубився у куряві, який здіймає щоразу новий натовп прихильників Тимошенко, але про що це свідчить: або про нездатність розбиратися у людях, або – утримувати при собі найкращих? Обидва варіанти зводяться до слова “недоговороздатність”. Навіть дочка Юлії перетворилась на розведенку-лузершу, як у серіалі “Однажди у казці” - чи насправді токсичність вже непереборна у її оточенні?

 

6) Чи є взагалі якась позитивна, не спрямована проти чогось, система у хаосі політпроектів, програм та осіб що здіймає ЮВТ? Я бачу виключно само-зацикленість: вона працює не на Путіна, але й не на Україну, точно не має закордонної підтримки як Міхо, утім настільки вдало переписала статки на чоловіка, та викручується з будь-якої ситуації, що не можна не визнати талант цієї людини! І талант цей єдиний – егоїзм…

 

7) Отже чого варто сподіватися у разі перемоги Тимошенки на виборах? Згадуються її ідея “Імперативного мандату”, коли замість виборців, право відкликання депутатів мають виключно… голови партій, а також “солідаризм” – гламурна назва для фашизму. Я закликав у 2010 голосувати не за Юлю, а – проти Янука, й був правий, тепер не бачу достатньої загрози аби голосувати за цю постать.