Де вiтамiн, де вiтамiн, де?
Євiтамiн, є вiтамiн Є!
Це -- вiтамiн, це вiтамiн С!
Аби вiтамiн -- AB вiтамiн :)

 На РФ заборонено протестувати у будь-якій формі, навіть алегоричній, тому викладу тут: https://archive.ph/zk325#selection-2135.0-2135.6

Я не понимаю, в чём дело. Что пошло не так?
Я помню, как мы шли сплочёнными рядами, под развевающимися знамёнами, как махали нам вслед наши жёны и матери, отправляя нас на битву со Злом. Наши души пели, мы были полны решимости, мы с восторгом думали о своей великой миссии - нести Добро и Порядок в земли Тьмы и Хаоса. Мы были лучшими из лучших, надеждой Светлых Сил, настоящими паладинами Добра, и сам Пресветлый Лорд глядел на нас заботливым, полным любви взглядом. Мы шли на святое дело - освобождать угнетённые народы от власти лживых, злобных и продажных властителей. Мы несли на своих мечах прогресс и просвещение, самый справедливый общественный строй и свет истинных ценностей. Мы были уверены, что эти забитые, жалкие рабы тёмных сил будут только счастливы сбросить своё ярмо и примкнуть к нашей сплочённой семье народов. Мы ждали приветственных возгласов, дружеских объятий и слёз радости. Мы ждали, что нас встретят как героев-освободителей, хлебом и солью. Почему они этого не сделали?! Почему эти убогие, несчастные создания так яростно сопротивляются неизбежному? Ведь мы всё-равно победим! Победа Добра предопределена, это каждому ясно! Иначе и быть не может!
Но наш победоносный поход завяз в мелких стычках. Этли несчастные, одурманенные враждебной пропагандой люди не желают сдаваться без боя.
Как они не понимают, что мы не хотим воевать?! Мы хотим побеждать без потерь!
Разве это так сложно - принять нашу правоту? Разве не очевидно, что наша Империя Света - самое лучшее, самое прогрессивное, да и просто самое большое государство в мире? Мы заведомо сильнее этой кучки плохо вооружённых крестьян. Они обречены, сопротивление бесполезно. Но ведь сопротивляются всё-равно!
А главное, зачем? Ведь у нас, на светлой стороне, им всем было бы гораздо лучше! Что они так вцепились в свою жалкую государственность? Ведь их государство насквозь прогнило, там сплошь коррупция, насилие и беззаконие, я это точно знаю, я читал. Зачем эти люди идут на такие страшные жертвы, чтобы защитить Зло и Хаос, когда всё, что от них требуется, чтобы жить долго и счастливо - это сдаться и присягнуть Империи Света? И всё, и не будет никаких жертв, никакой крови, ничего не будет! Просто сдайтесь! Нет, не сдаются...
Я не думал, что мне придётся кого-то убивать - ну, кроме совсем уж откровенных адептов Зла, но сколько их там могло быть? Я полагал, что большинство здешних жителей - нормальные здравомыслящие люди. Но они, кажется, все поголовно адепты Зла. Как иначе объяснить тот факт, что здесь все - ВСЕ!- нас ненавидят?
А ведь мы - хорошие. Мы, в отличие от них, служим Добру и Свету. За что же нас ненавидеть?
За то, что мы убиваем всех подряд за один косой взгляд? А не надо на нас косо смотреть! Не надо! Мы не злодеи какие-нибудь, мы воины-освободители! На нас надо взирать с любовью и обожанием, тогда мы и убивать не будем. Больше, больше любви во згляде! Воздайте нам должное, мы же вас, сволочей, от Зла спасаем! Мы же жизни за вас не щадим! Как вы смеете на нас смотреть без дружелюбия?! Видно, слишком глубоко укоренилось в ваших душах это Зло, и выпалывать его надо беспощадно. Нельзя оставлять ростки Зла, чтобы оно не пустило корни дальше... Да что вам объяснять, вы же сами это всё знаете! Да, мерзко, противно, но мы должны, понимаете, должны вас пропалывать! Это наша работа, наш святой долг! И как до вас до сих пор не доходит этот простой факт: если за ненависть во взгляде будет плохо, значит, нельзя ненавидеть! Когда уже в вас наконец выработается условный рефлекс? Вы что, совсем не имеете чувства самосохранения?
Честно, я не понимаю, как нас можно ненавидеть. Мы же не просто хорошие - мы самые лучшие! А нам даже здешние женщины не дают! НАМ! Вот этого я уже совсем понять не могу.
Приходится насиловать, а что делать! Но ведь не было бы никакого насилия, отдайся они нам сами, как положено, с радостью и готовностью. Зачем сопротивляться, мы же всё-равно своё возьмём! И зачем орать, радоваться надо! Мы же ваш генофонд улучшаем! Мы же вашим бабам показываем, что такое - настоящий мужик! Вы только радоваться должны, что ваши дети будут похожи на нас - сильных, здоровых, красивых, умных - а не на вас, тупых недомерков! А где спасибо? Где благодарность?
Чем дольше мы с вами воюем, тем больше убеждаемся, насколько у вас извращённое, убогое сознание, насквозь пропитанное Злом и его пропагандой. Как вы можете обвинять нас в грабежах? Вы, пособники зла?! Мы вас не грабим - мы штрафуем вас за преступление против Света. За сопротивление Добру. За нежелание Мира. От вашего золота, от вашей утвари, от прочего вашего барахла гораздо больше пользы будет там, у нас на родине, чем здесь, на Землях Хаоса. Зачем оставлять имущество врагу, который может им воспользоваться для своих тёмных козней? А ничего другого, кроме козней, враг творить не может по определению - он же враг! Станьте сперва нашими друзьями, подчинитесь Империи, присягните на верность Свету - тогда и сможете претендовать на владение имуществом. А до тех пор - извините, не положено! Нам самим нужнее.
Не присягают. Не сдаются. Не любят нас. Продолжают сражаться и ненавидеть. Почему они такие... неправильные? Почему они не хотят верить в нашу правду, а верят своей лживой пропаганде?! Ведь всё же так очевидно, достаточно приложить лишь минимум умственных усилий! Но эта пропаганда такая убедительная, такая живучая...
А что, если - страшно подумать!- там, на родине, в Империи, кто-то из родных тоже вдруг поверит в неё? Что, если моя жена, мать или ребёнок назовут меня однажды не героем, которым я являюсь, а преступником? Нет, такого, конечно же, не может случиться, но - вдруг? От одной мысли становится страшно.
А самое страшное - вдруг я, я сам однажды засомневаюсь в правильности выбранного пути? Вдруг пошатнётся моя несокрушимая вера в дело Света? Как мне жить тогда, после всего, что я совершил во имя его? Как я смогу вернуться в родную Империю? И какими глазами встречу укоризненный взгляд Пресветлого Владыки Саурона?

Бихевиоризм был повержен великим учёным украинского происхождения в начале 1960х, но ведь только сейчас нашлись бараны, которые косплеят ИГИЛ :(

https://en.wikipedia.org/wiki/Bobo_doll_experiment

результаты проведённого эксперимента подтверждали теоретическое предположение теории социального научения о возможности научения определённому поведению через наблюдение его и дальнейшем проявлении данного поведения уже в новых условиях, без присутствия модели.

 

Можно ли квалифицировать решение президента Обамы, что его администрация не будет обеспечивать выполнение иммиграционных и некоторых других законов, хотя их никто официально не отменял, как проявление автократии и персонализма власти? Обама также издал несколько указов, которые идут вразрез с писаными законами страны. Эта персонифицированная практика управления приобрела довольно широкий масштаб за восемь лет его президентства при наличии вполне развитых «современных» институтов власти и их состязательности в американской политической системе.

Анекдот про Чапаева и Петьку: итак, Чапаева взяли в плен, но Петька с Анкой врываются в его камеру, и узревают как он себя полосует ножичком.
-Что они с вами сделали, Василь Иванович?
- Обещали спустить кожу и сделать барабан, но я им покажу! Получай, "шкура барабанная"!

Любі читачі! Мусив покинути спільноту ініціативи, яку підтримував десь з 2002: «І так поймут» із руху на підтримку української мови перетворився на рак, який загрожує існуванню нашої країни. Я брав участь у 2 Майданах, фінансово підтримую Українське військо та волонтерів, отже маю наголосити: етап підтримки невинних ідіотів закінчено вже й для виши/вати. Ганебно не бажати революції задля Вищої Справедливості у 20, та ще прикріше ігнорувати пору «збирати каміння», та не зробитися консерватором у 40 (це слова не Черчіля, а Дізрелі або ще давніші). Коли я зважився покинути символічно згадану групу ФБ, у відповідь посипалися огидні пости дитячого змісту, зокрема – від діаспори. А отут доведеться пояснити: друзі звали мене Головним націоналістом Одеси недарма, хоч я й не ходив зі смолоскипами під пам'ятником Шевченку. Крім ведення блогу, організації концертів наших гуртів (одного разу RAC-Оі бо ніхто їх не віз, хоча я теж побоювався), я вів змістовну полеміку в Мережі, що увінчалося публікацією мого есе у друкованій версії шанованого тоді часопису «Бизнес». Але крім форуму бізнеса, я зіштовхнувся з діаспорянами, що допомогло зрозуміти чимало речей, проте не всі вони виявилися приємними. Хочу висловитися не про добре вивчені в ру/укр/неті деструктивні явища, а саме про шкоду від діаспори у глобалізованому ХХІ сторіччі.

Як же ж ці стереотипні телепні, які химерно розмовляють, бучно гуляють Маланку та голосують за Трампа ще можуть вплинути на українське життя?
Перш за все, хоча й стереотипи є корисними під час швидкої оцінки ситуації, мій допис не стосується широкого загалу вихідців з України та інших держав, які розселилися світом: серед них неодмінно відшукаються зразкові люди, які будуть позитивним виключенням з усіх можливих правил, отже оцінці я піддам стереотипного баняка, який існує у Країні Ельфів…

Подивимся на діаспору не українську, а взагалі – що об’єднує усіх не-експатів, а постійних переселенців? Це – ненависть до батьківщини. Попри показовий патріотизм, який виявляється у шароварщині для наших родичів, аж до створення цілковито відокремлених від оточення анклавів «чайнатаунів» у інших країнах, підсвідомо це – заперечення власної неповноцінності. Оскільки диктатура хибної «політкоректності» позбавила остаточно можливості осмислення потворних боків життя меншин на Заході через ЗМІ, доводиться звертатись до анекдотів. Згадайте фільми «Диктатор» та «Борат» - наївний, але симпатичний герой другого, наштовхнувшись на повну несумісність своїх звичаїв із Західними, повертається на Батьківщину із бажанням перенести риси тамтешнього життя, які здалися вдалими. Диктатор же навпаки – потрапляє до осередку біженців, які удають «опозицію» до його ж влади, бо інакше іх… вийшлють додому. Їхнє життя сповнене брехні, хоча вони навіть нездатні впізнати диктатора, усі клянуть його як особистого ворога, бо вони вже влаштувалися, переламавши свої традиції, у новій системі. Нова система теж не до кінця їх влаштовує, але назад шляху нема – гроші та звички не ті… Мова ж перетворюється на шибболет - сакральний зв'язок для втаємничених...А ще є Інтернет та ЗМІ для впливу на ситуацію вдома...

Що ж лишається діаспорянам – не визнавати ж себе лузерами, які нездатні вижити на рідній землі? Лаяти Батьківщину, та самостверджуватися за рахунок інколи – допомоги, а інколи – й розхитування, аби переконатися, що «вдома» все остаточно погано й назавжди. Приклади не з кіно: сирійці, єгиптяни (сирійська хвиля навіть підняла тролів-іноземців), останнім часом шкодять ефіопи: замість «мирних майданів» передбачувано виникають вбивства та грабежі, вже у країну, визнану світовим лідером із економічного зростання, відмовляються інвестувати (понад 300 бізнесів знищено у заворушеннях), та навіть допомагати гуманітаркою (натовп вбив 30-річну вчену з США, її колеги врятувалися, бо не були білі)…

Чи цього ми прагнемо для України? Отже – заберіть руку від лайку, та увімкніть мозок щоразу, як бачите потенційно небезпечні заклики, що ділять нас за мовною, географічною, майновою або етнічною ознакою: це необов'язково «Шатун», але кожен, хто розганяє масову істерію – Шатун. А мене це не зачепить, кажете ви? Якщо ви не у діаспорі, то маєте помітити, що якось зачепило вже, а повторення 20-30х років, сподіваюся, не хоче ніхто.

незважаючи на бурхливу кампанію з фокусом «нижче поясу» ;)
Як би мені не була симпатична хіпушка Гіларі (бо ж на переправі коней не змінюють), але політтехнології не спрацювали – заманити США у ловушку негативного рейтингу та демонізації кандидатів не вдалося, хоча від цього й зросла активність виборців (а чом вибори у вівторок?)
Дуже мене дратувала ставка на персонажів замість діячів: Вона (працює ;) проти Нього, а до того – нацмен проти білого. Пригадую як тішилися Африканці зі «свого» президента США, а той виявився унікальним в сенсі, що за 1й термін ніц не зробив, та був обраний повторно з тією ж програмою. Замість праці – віра у світле майбутнє та «тенденції», яка пвд час агресії путлера кричуще розійшлася з реальністю, але на неї заплющено очі. Замість боротьби з кризою у реальному секторі, Обама друкував гроші та віддавав їх мільярдерам, а тепер віддав одному з них Президентство – яка несподіванка ;) Короче, американські аналоги Ющенка та Януковича. Утім, Трамп мені особисто симпатичніший за Обаму, бо він хоча б працював за життя, а «юрист» - хіба що навчився дурити «12 розгніваних чоловіків» аби випустити чергового вбивцю чи насильника.

Вихідні присвятив вивченню клубно-фестивального життя столиці: Діти ночі та «племінники Моррісона/брати Кобейна» у Бінго та Докер пабі відповідно.
Коротко про заклади: Бінго має жахливе та дешеве пиво, зовсім бідний бар нема Абсенту навіть під час готік-фесту, але з тошнотіками(чебуреки й т.п. їдло студентів), що частково компенсується відсутністю черги (бо барів 2); зал перероблений з ДК чи кінотеатру із якісною акустикою, на величезний танцпол. Заявлені «тисячі людей у чорному» зайняли ледь половину його площі, приблизно рівної пів-футбольного поля. Звукача – на палю, не тому що готи, а тому що паузи між виступами були нескінченні, для порівняння – на 2Д2Н Нової музики у Одесі за «перерва 15 хвилин» встигали підзвучити симфонічний оркестр, а тут – 3 діджеїв(!) з ноутбуками.
Докер – рок заклад «для товстих», має власний тренд-бутік, якісне пиво (ексклюзивно з Німеччини) та щовечора – живу музику. Усі місця сидячі, продають навіть за баром, але можна знайти вільні стільці у кінці зали, бо схоже не усі «резервувачі» дістаються вечірки, або йдуть танцювати… Барна стійка є просто перед сценою в усю довжину, отже самотнім відвідувачам та фанатам там буде цікаво. Звук за двоє відвідин був дуже різний, ймовірно виставяють за бажанням музикантів. З кухні скуштував «спеціальну» рульку до Октоберфесту – не дуже.

Щодо музики ж:
24 вересня:
Mysterya – перше що вдалося почути, гурт учасниці Х-фактор та бек-вокалістки Семаргла, сподіваюсь що вони знайдуть шлях до світового рівня, але з 2007 це трохи сумнівно ;)
Nighmahr – мені давно знайомий по записах разом з наступним хедлайнером Suicide Commando, так звучать практично однаково з рештою ЕВМ, але наживо мені здалися потужнішими, бо звук дійсно залежав від того, хто підходив до пультів. 3 діджея, де один – МС, голомозий качався по сцені та удавав робота, й усі три плескалися водою до публіки. Австрія, хох!
Суїцидники мають живого барабанщика (подібні експерименти зустрічаються й в Українських електронщиків), вільного вокаліста та лише 1 синтезатор, отже справляли геть інше враження – вокаліст гасав сценою та навіть бив у окремий барабан, та кілька разів трощив ударну установку. Наприкінці барабнщик не витримав та заходився десь чи то насправді, чи то удавано або битися, або брататись з вокалістом. Можливо мені б сподобалося більше, якби не шалена гучність виступу, а можливо я гірше знаюсь на їх хітах.
ИЧСХ обидва гурти, хоча для Бельгії фрізська чи як там її, часто вигукували лінкс цу драй фір, та по одній пісні присвятили до «війна це не відповідь», нібито фронт проходить не в нас, а в них.
Ундервуд теж звучать відмінно від студіії – жахлива каша із нерозбірливим вокалом :( Коли 2 лабухи з Севастопольскої набережної раптом вознеслися аж до московської туси, вони знайшли десь пристойного гітариста та непотрібного басюка з драмером. Мама басюка мала день народження, а ще гурт привітав гітариста із народженням дитини: повне враження родинного свята, їм би на весіллях лабать… До речі, Ундервуди посідають 3 місце на моїй пам'яті за тривалістю розігріву: до концерта вони виконали аж 3 пісні, аби гітарист вивчив усі 3 акорди ;)
Назагал гурт грає пост-панк, іронічно-інтелектуальної спрямованості, на кшалт Крематорію, отже музики й не сподіваймося, що типово для «русского року», але їхні записи мені подобаються, дяка студії! Особливо залажали на «Боже рятуй Королеву» - виявляється що це присвята ірені Карпі, й дійсно, панкізнотдед.

Заборонений концерт
Окремо варто визначити шкандальну складову: на готік фесті під прапорами з двоглавими орлами, стилізованими під 3й райх плясали ряжені у ССівськії формі – добре, що російське ТБ не опинилося поруч, такий він Австро-Імперський Індустріял та «метхен ім уніформ».
Ундервуд зашкварилися ще масштабніше – діяспоряни з Криму співають та спілкуються із залом українською, навіть єдині з відомих мені гуртів записали трек до 200-річчя Шевченка, але водночас – виступали на батьківщині. Журналюга ще й спромігся від оного з них визнання прагнення кримчан до Росії – як результат, гурт не пускали до України, а ще й хунвейбіни з протестом зустрічали на вході. Що тут можна додати? А от: https://www.youtube.com/watch?v=uFvvPPIyfIg

Taras Bulba is based on real events, which justifies making a historical drama with little in common with the original book. A great epic from the days with no CGI but real cavalry on one hand, but painted eyes and ridiculous dress on the other ;) 4/5 For it's a great and inspiring improvement of the story from creator of Gothic literature, known well beyond Ukraine (e.g. Gogol has inspired Japanese Acutagawa).

However, the accurate rendering of this book in Russia turned out to be exactly as meant - blunt propaganda of hatred to Poland, which is historically unjust (USA,Britain,Holland,Germany and Switzerland were all formed as the result of anti-papal rebellions, as after Columbus the Vatican turned aggressive against Christian dissidents, so this movie actually explains the History in part. Watch Luther movie to understand how could brother nations turn against each other back then).

BTW I've been to Dubno - it's vicinity has been a fortress in WWI AND EVEN WWII, it's still the border of our land ;)