Вихідні присвятив вивченню клубно-фестивального життя столиці: Діти ночі та «племінники Моррісона/брати Кобейна» у Бінго та Докер пабі відповідно.
Коротко про заклади: Бінго має жахливе та дешеве пиво, зовсім бідний бар нема Абсенту навіть під час готік-фесту, але з тошнотіками(чебуреки й т.п. їдло студентів), що частково компенсується відсутністю черги (бо барів 2); зал перероблений з ДК чи кінотеатру із якісною акустикою, на величезний танцпол. Заявлені «тисячі людей у чорному» зайняли ледь половину його площі, приблизно рівної пів-футбольного поля. Звукача – на палю, не тому що готи, а тому що паузи між виступами були нескінченні, для порівняння – на 2Д2Н Нової музики у Одесі за «перерва 15 хвилин» встигали підзвучити симфонічний оркестр, а тут – 3 діджеїв(!) з ноутбуками.
Докер – рок заклад «для товстих», має власний тренд-бутік, якісне пиво (ексклюзивно з Німеччини) та щовечора – живу музику. Усі місця сидячі, продають навіть за баром, але можна знайти вільні стільці у кінці зали, бо схоже не усі «резервувачі» дістаються вечірки, або йдуть танцювати… Барна стійка є просто перед сценою в усю довжину, отже самотнім відвідувачам та фанатам там буде цікаво. Звук за двоє відвідин був дуже різний, ймовірно виставяють за бажанням музикантів. З кухні скуштував «спеціальну» рульку до Октоберфесту – не дуже.
Щодо музики ж:
24 вересня:
Mysterya – перше що вдалося почути, гурт учасниці Х-фактор та бек-вокалістки Семаргла, сподіваюсь що вони знайдуть шлях до світового рівня, але з 2007 це трохи сумнівно ;)
Nighmahr – мені давно знайомий по записах разом з наступним хедлайнером Suicide Commando, так звучать практично однаково з рештою ЕВМ, але наживо мені здалися потужнішими, бо звук дійсно залежав від того, хто підходив до пультів. 3 діджея, де один – МС, голомозий качався по сцені та удавав робота, й усі три плескалися водою до публіки. Австрія, хох!
Суїцидники мають живого барабанщика (подібні експерименти зустрічаються й в Українських електронщиків), вільного вокаліста та лише 1 синтезатор, отже справляли геть інше враження – вокаліст гасав сценою та навіть бив у окремий барабан, та кілька разів трощив ударну установку. Наприкінці барабнщик не витримав та заходився десь чи то насправді, чи то удавано або битися, або брататись з вокалістом. Можливо мені б сподобалося більше, якби не шалена гучність виступу, а можливо я гірше знаюсь на їх хітах.
ИЧСХ обидва гурти, хоча для Бельгії фрізська чи як там її, часто вигукували лінкс цу драй фір, та по одній пісні присвятили до «війна це не відповідь», нібито фронт проходить не в нас, а в них.
Ундервуд теж звучать відмінно від студіії – жахлива каша із нерозбірливим вокалом :( Коли 2 лабухи з Севастопольскої набережної раптом вознеслися аж до московської туси, вони знайшли десь пристойного гітариста та непотрібного басюка з драмером. Мама басюка мала день народження, а ще гурт привітав гітариста із народженням дитини: повне враження родинного свята, їм би на весіллях лабать… До речі, Ундервуди посідають 3 місце на моїй пам'яті за тривалістю розігріву: до концерта вони виконали аж 3 пісні, аби гітарист вивчив усі 3 акорди ;)
Назагал гурт грає пост-панк, іронічно-інтелектуальної спрямованості, на кшалт Крематорію, отже музики й не сподіваймося, що типово для «русского року», але їхні записи мені подобаються, дяка студії! Особливо залажали на «Боже рятуй Королеву» - виявляється що це присвята ірені Карпі, й дійсно, панкізнотдед.
Заборонений концерт
Окремо варто визначити шкандальну складову: на готік фесті під прапорами з двоглавими орлами, стилізованими під 3й райх плясали ряжені у ССівськії формі – добре, що російське ТБ не опинилося поруч, такий він Австро-Імперський Індустріял та «метхен ім уніформ».
Ундервуд зашкварилися ще масштабніше – діяспоряни з Криму співають та спілкуються із залом українською, навіть єдині з відомих мені гуртів записали трек до 200-річчя Шевченка, але водночас – виступали на батьківщині. Журналюга ще й спромігся від оного з них визнання прагнення кримчан до Росії – як результат, гурт не пускали до України, а ще й хунвейбіни з протестом зустрічали на вході. Що тут можна додати? А от: https://www.youtube.com/watch?v=uFvvPPIyfIg
Коротко про заклади: Бінго має жахливе та дешеве пиво, зовсім бідний бар нема Абсенту навіть під час готік-фесту, але з тошнотіками(чебуреки й т.п. їдло студентів), що частково компенсується відсутністю черги (бо барів 2); зал перероблений з ДК чи кінотеатру із якісною акустикою, на величезний танцпол. Заявлені «тисячі людей у чорному» зайняли ледь половину його площі, приблизно рівної пів-футбольного поля. Звукача – на палю, не тому що готи, а тому що паузи між виступами були нескінченні, для порівняння – на 2Д2Н Нової музики у Одесі за «перерва 15 хвилин» встигали підзвучити симфонічний оркестр, а тут – 3 діджеїв(!) з ноутбуками.
Докер – рок заклад «для товстих», має власний тренд-бутік, якісне пиво (ексклюзивно з Німеччини) та щовечора – живу музику. Усі місця сидячі, продають навіть за баром, але можна знайти вільні стільці у кінці зали, бо схоже не усі «резервувачі» дістаються вечірки, або йдуть танцювати… Барна стійка є просто перед сценою в усю довжину, отже самотнім відвідувачам та фанатам там буде цікаво. Звук за двоє відвідин був дуже різний, ймовірно виставяють за бажанням музикантів. З кухні скуштував «спеціальну» рульку до Октоберфесту – не дуже.
Щодо музики ж:
24 вересня:
Mysterya – перше що вдалося почути, гурт учасниці Х-фактор та бек-вокалістки Семаргла, сподіваюсь що вони знайдуть шлях до світового рівня, але з 2007 це трохи сумнівно ;)
Nighmahr – мені давно знайомий по записах разом з наступним хедлайнером Suicide Commando, так звучать практично однаково з рештою ЕВМ, але наживо мені здалися потужнішими, бо звук дійсно залежав від того, хто підходив до пультів. 3 діджея, де один – МС, голомозий качався по сцені та удавав робота, й усі три плескалися водою до публіки. Австрія, хох!
Суїцидники мають живого барабанщика (подібні експерименти зустрічаються й в Українських електронщиків), вільного вокаліста та лише 1 синтезатор, отже справляли геть інше враження – вокаліст гасав сценою та навіть бив у окремий барабан, та кілька разів трощив ударну установку. Наприкінці барабнщик не витримав та заходився десь чи то насправді, чи то удавано або битися, або брататись з вокалістом. Можливо мені б сподобалося більше, якби не шалена гучність виступу, а можливо я гірше знаюсь на їх хітах.
ИЧСХ обидва гурти, хоча для Бельгії фрізська чи як там її, часто вигукували лінкс цу драй фір, та по одній пісні присвятили до «війна це не відповідь», нібито фронт проходить не в нас, а в них.
Ундервуд теж звучать відмінно від студіії – жахлива каша із нерозбірливим вокалом :( Коли 2 лабухи з Севастопольскої набережної раптом вознеслися аж до московської туси, вони знайшли десь пристойного гітариста та непотрібного басюка з драмером. Мама басюка мала день народження, а ще гурт привітав гітариста із народженням дитини: повне враження родинного свята, їм би на весіллях лабать… До речі, Ундервуди посідають 3 місце на моїй пам'яті за тривалістю розігріву: до концерта вони виконали аж 3 пісні, аби гітарист вивчив усі 3 акорди ;)
Назагал гурт грає пост-панк, іронічно-інтелектуальної спрямованості, на кшалт Крематорію, отже музики й не сподіваймося, що типово для «русского року», але їхні записи мені подобаються, дяка студії! Особливо залажали на «Боже рятуй Королеву» - виявляється що це присвята ірені Карпі, й дійсно, панкізнотдед.
Заборонений концерт
Окремо варто визначити шкандальну складову: на готік фесті під прапорами з двоглавими орлами, стилізованими під 3й райх плясали ряжені у ССівськії формі – добре, що російське ТБ не опинилося поруч, такий він Австро-Імперський Індустріял та «метхен ім уніформ».
Ундервуд зашкварилися ще масштабніше – діяспоряни з Криму співають та спілкуються із залом українською, навіть єдині з відомих мені гуртів записали трек до 200-річчя Шевченка, але водночас – виступали на батьківщині. Журналюга ще й спромігся від оного з них визнання прагнення кримчан до Росії – як результат, гурт не пускали до України, а ще й хунвейбіни з протестом зустрічали на вході. Що тут можна додати? А от: https://www.youtube.com/watch?v=uFvvPPIyfIg