"30 квітня на Лисій горі загинув від ножових поранень Артеменко Євген Володимирович, студент київського ВНЗ. Він дописував на форумі під ніком Расист. Кажуть, співчував УНТП..."
Один небіжчик вийшов поганяти антифа, інший - сатаністів.
У результаті - батьки втратили дітей. Хтось, сподіваюся, сяде надовго за ґрати. "Соратники" напишуть сотні гнівних постів, а дехто вийде помститися на нічну вулицю з ножем. І біда зробить нове коло...
...
Якщо Вас насправді інтересує тема, на яку Ви відгукнулися, то мушу припомнити Вам декілька фактів з 80-тих років. Я тоді працював вчителем російської мови та літератури у старших класах однієї з одеських шкіл.
Десь від 81-го - ще Брежнів не помер - невідомо звідкіля середь радянських школярів розповсюджується мода на підбриті скроні, розмови про "Майн камф", Гидлера, нацизм. Оті хлопці і дівчата називають себе "нацистами" (бо й тоді не всі були ботаніками та біологами). Якщо я не помиляюсь, у 1983 році у Одесі ситуація дійшла до того, що шестеро хлопців в день народження Гитлера вивісили нациськи німецькі прапори зі свастикою на алеї біля пам'ятника Невідомому матросу. Їх одразу було викрито, суджено показовим судом, отримали зразкове покарання. Середь старшокласників тої школи, у якій я працював, я сходу назвав би Вам з два десятки прізвищ тих, хто вітався у коридорах через вскидування рки з виголосом "Зік хайль!" Але не назову, бо тепер вони літні добропорядні громадян, мають дітей, мають добряче поставлений бізнес - і сміються над своїми юначими пригодами.
Але! Ви повірите, що у тодішній країні з тодішніми силами КДБ, це був "зненацько невідомо звідкіля взятий рух"? Я не повірю, так само, як не вірю у те, що масова наркоманія тодішніх років середь найбільш творчої молоді була спонтанним явищем, з яким ніхто не був спроможний ані ради дати, ані відслідкувати, звідки воно йде.
Що є значно цікавішим, так це могутня активізація занепалих на той час райкомів комсомолу, які збирали вчитилів на інструктажі, проводили "антифашиську роботу" середь батьків, а головне - збирали при райкомах потужні команди старшокласників, з яких формувався "антифашиський рух", в Одесі він називався "Чістота. Традіція. Порядок." Хлопцям і дівчатам, які прилучалися до ідеологично витриманих лав "антинацистів" обіцялася підтримка при вступленні до вузу, у армії або - навіть! - можливость у майбутньому стати працівником ракому комсомола.
Нагадую, що ця ситуація відбувалася середь вмираючого ідеологізму СРСР, занепаду комсомола та прибуття цінкових трун з Афгану.
Для чого я Вам про то припомінаю? Щоби чесна пам'ять нагадала Вам, що сьогодняшня ситуація не є сьогоднішньою і має своє коріння та й тих, хто "укорінював". Варто було би почати від того надзвичайного досвіду, хоча б тому, що діячі горкомів та обкомів комсомолу тепер переважно чим займаються? Отож!
Ситуація насправді не є сьогоднішньою. Вона приготовлювалась протягом декількох років. Особливості підлітково-юначого віку завжди є такі й самі. Не всі хлопці потрапляють до гуртків природознавців. Але найпростішим є звалити провину на молодь - тим паче тоді, коли вона вже мертва.
Чому мені так припоминається істерика пані Довженко у листопаді 2004 року: "ЗАБЕРІТЬ ДІТЕЙ З МАЙДАНУ!!!" - здавалось би, до чого би тут цей спомін?
http://vaxo.livejournal.com/324751.htmlНу й факти:
http://www.sokol-law.org/content/view/3348/77/lang,/Смерть Максима Чайки. Правда и вымыслы. Попытка анализа
Рейтинг: Автор Алексей Плужников
26.04.2009 г.
В этой статье не будет оценок политических взглядов первоначальных участников конфликта, приведшего к трагедии - смерти молодого человека и вероятности уголовного преследования других участников. Об этом уже писали многократно и с представлением точек зрения разных политических сторон. В этой статье будет сделана попытка анализа фактологической стороны конфликта на основе общедоступной информации. При этом автор не имеет целью подменять собой следствие или суд и выносить окончательный приговор по делу.
Суть конфликта:
17 апреля 2009 года в Одессе, в центре города, в нескольких кварталах от городского и областного Управлений внутренних дел Украины и Управления Службы Безопасности Украины в Одесской области, на Александровском проспекте в районе 22 часов произошла драка между двумя группами молодых людей. В ходе драки минимум двоим из ее участников были нанесены телесные повреждения ножом. Один из раненых через некоторое время от полученных ран скончался, второй находится в настоящее время в больнице.
Читатель, вероятно, знаком с позициями, озвученными в интернете представителями основных сторон конфликта. Но в них, по сути, отсутствует достоверная информация о начале конфликта и его развитии. Или представлена информация, вызывающая сомнения.
Попробуем разобраться на основе тех крупиц информации, которая может быть условно принята за более-менее достоверную (с учетом того, что представители каждой из сторон сознательно или подсознательно стараются представить «свою» сторону в наилучшем свете), что же именно произошло в ту трагическую ночь 17 апреля на Александровском проспекте в Одессе. Будем ориентироваться на информацию, которую обнародовали представители сторон о действиях «своей» стороны.
Стороны конфликта:
Условно определим стороны как общественная организация «СиЧ», самоименующее себя «националисты», и общественное движение «Антифашистское движение», самоименующее себя «антифашисты».
К первому условно отнесем всю группу людей, в которой был погибший Максим Чайка и раненый Андрея Дзебан. Ко второй условно отнесем всю группу людей, в которой был Андрей Довгань, который подозревается в нанесении Чайке и Дзебану ножевых ранений.
Версия «националистов»:
«П'ятеро молодих хлопців на чолі з Чайкою вийшли з клубу «Горіх» і попрямували Олександрівським проспектом в бік вулиці Дерибасівської (центр міста). Прямуючи через книжковий ринок (місце частого збору представників дегенеративних субкультур), розміщений по середині вулиці, вони натрапили на групу антифашистів, з сімох чоловік. Відчуваючи свою чисельну перевагу, антифа кинулися на наших хлопців, які в свою чергу дали їм достойну відсіч. Отримавши ляпаса, антифа вирішили застосувати знаряддя нечесної гри. Один із них дістав ніж. Виникла друга недовготривала сутичка, після якої антифа розбіглися, а Максим поранений впав на бруківку. Ножовий удар під праву пахву виявився фатальним. Попри всі намагання побратимів кров неможливо було зупинити. «Швидка» приїхала за 20 хвилин і без особливого ентузіазму лікарі завантажили нашого побратима, що стікав кров'ю, до карети. Помер він за пів години в операційній».
Версия «антифашистов»:
«15 наци-скинхедов с использованием подручных средств (бутылки и камни) напали на 5 участников антифашистского движения. Нацисты подбежали к «антифа», сидящим на лавочке возле клуба «Орех», и начали выкрикивать угрозы и нацистские лозунги.
Защищая свои жизни, «антифа» были вынуждены применить перочинный нож и пневматический пистолет (незапрещенное законодательством средство самообороны). Один из нападавших - наци-скинхед Максим Чайка - получил ранение. Должной медицинской помощи оказано не было и парень скончался в больнице».
А вот как описывают в программе Савика Шустера «Угрожает ли Украине неофашизм?» произошедшее друзья Максима со слов Андрея Дзебана, также получившего ножевые ранения в этой драке и находящегося в настоящее время в больнице.
Александра, девушка Максима: «Мы должны были встретиться с Максимом в «Орехе»».
Неизвестный друг: «Максим Чайка со своими двумя друзьями направлялся в бар «Орех». По пути увидели ребят, один из них был знакомым Максима. Они подошли к ним поздороваться. Поздоровавшись, между ними завязалась словесная перепалка, в которой антифашисты стали провоцировать Максима и его друзей на какие-то действия, то есть они говорили «подойдите сюда, давайте разберемся». Максим отошел в сторону, там проходили мимо трое-четверо его друзей. И в момент, когда Максим отошел, они напали на Максима конкретно и началась драка небольшая. Во время этой драки один из «антифашистов» достал пистолет и начал угрожать, то есть говорить о том, что он сейчас там всех перестреляет, убьет и прочее и прочее. После этого все стали разбегаться и когда уже бежали, увидели, что Максим как-то очень медленно идет, а потом, через буквально несколько секунд, он упал на землю».
Лера, подруга Максима: «Ну, насчет количества «антифашистов» я не уверена, а то, что Максим шел с тремя друзьями, потом они встретили еще четверых, которые просто проходили мимо». Максим сказал, вот у нас тут какие-то разборки намечаются, давайте с нами, будьте с нами».
Из Живого журнала Леры, подруги Максима:
Лера и Ира, подруги Максима Чайки: «Роковой вечер. Максима видели буквально за минут десять-двадцать перед трагедией. У него в руках литровая пластиковая бутылка пива».
И снова из журнала Леры: «Вчера мы пообщались с двумя учасниками произошедшего.
"Мы шли втроем... Макс, я и N, - рассказывает приятель Максима Чайки, непосредственный участник происшедшего и свидетель событий. - В тот вечер мы не были в «Орехе», как пишется во многих статьях. Мы шли в «Орех». Соответственно никаких бутылок из-под пива у нас не было. Ни стеклянных, ни пластиковых. На скамейке возле «книжки» сидели шесть человек (по версии антифашистов, их было пять - куда подевался ещё один?). Среди них был наш с Максом знакомый Х, который также являлся футбольным фанатом «Черноморца»... И раньше были подозрения, что он «антифа», но сейчас в этом не было сомнений - его заметили вместе с главарями "антифа". Подошедший к ним, Максим лишь высказал Х что он теперь уверен в его причастности к "вражеской" группировке и предательство не окажется безнаказанным. Моментально начались разного рода провокации со стороны антифашистов, посыпались угрозы в адрес Макса. Мы отошли в сторону и увидели невдалеке четырех наших друзей, проходивших мимо «книжки». Мы и попросили с нами «прыгнуть» на антифа."
«Драка продолжалась считанные секунды..." Помимо того, не все из парней захотели драться. Был человек, который впоследствии утверждал, что знал о наличии у «антифа» оружия и предупреждал остальных... Он-то и не дрался.
По свидетельству одного учасника, который не давал показания в прокуратуре, которого не «прижимали», не запугивали и не навязывали другую трактовку, то он дрался рядом с Максимом, потом один из антифа достал пистолет и стал кричать о том, что сейчас всех убьёт, все учасники драки кинулись в рассыпную.
Макс тоже убегает, а вернее делает пару шагов и падает. Товарищи тащат его на злополучные ступеньки. Вызывают скорую. Скорая едет минут 20-30».
Сравните версии «националистов» и «антифашистов» с «показаниями», обнародованными друзьями самих «националистов» с их слов. Если не обращать внимание на расхождения о количестве участников с разных сторон конфликта и учесть, что каждая сторона старается (даже подсознательно) себя выгородить, то «показания» друзей «националистов», во-первых, полностью опровергают «официальную» версию «националистов», растиражированную во многих СМИ, во-вторых, фактологически практически полностью подтверждают «официальную» версию «антифашистов».
Более того, анализ «показаний», обнародованных друзьями «националистов» с их слов, дает основание обоснованно прийти к мнению, что, как минимум:
- инициатива активных действий принадлежала стороне «националистов»,
- инициатором и организатором нападения был именно погибший Максим Чайка.
Анализ вышеприведенных «показаний» дает также основание предполагать, что «антифашист» с пистолетом не угрожал «националистам» без оснований, а пытался отпугнуть уже напавших «националистов». И именно «отпугнуть», так как, в противном случае, начни он угрожать им до драки, возможно, никакой бы драки и не было.
Необходимо также отметить одно немаловажное с правовой стороны обстоятельство - погибший Максим Чайка ранее серьезно занимался боксом и проявил себя как активный участник драк футбольных фанатов.
Вряд ли стоит выстраивать здесь окончательную версию - она достаточно очевидна. И противоречит мнению и выводам Президента Украины, высказанного от его имени г-жой Ванниковой.
Хотя окончательные выводы должно сделать следствие и, возможно, суд.
Из Уголовного кодекса Украины:
«Стаття 23. Вина
Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.»
«Стаття 24. Умисел і його види
1. Умисел поділяється на прямий і непрямий.
2. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх
настання.
3. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала,
але свідомо припускала їх настання.»
«Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою абозлочинною організацією
1. Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. »
«Стаття 36. Необхідна оборона
1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та
інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення
посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у
випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею
шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає».
Отже я й казав: всі ці "тризубі січовіки" -- ганьба українського народу :(
А людей загиблих -- шкода.
Героям Слава!
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
